Нарис з історії с. Ширмівка

Село Ширмівка Погребищенського району Вінницької області (за старим адміністративним поділом с. Ширмівка Ширмівської волості Бердичівського повіту Київської губернії) розташоване на річці Мика.

Місцевість рівнинно – гориста. Біля села, зі сходу, лежить ліс. У давнину ліс оточував майже все село навкруги.

Після реформи 1861 року помічник Прушинський вирубав його.

Грунти на території Ширмівки чорноземні. По гірських схилах суглинистий. З корисних копалин є: запаси торфу каміння білої і рудої глини, піску.

Переважну кількість населення складають українці, є також поляки.

В 1740 році було 60 дворів, а в 1900 році їх стало 374, в яких проживало 2003 жителів, про це свідчать відомості з книги "Історія села Київської губернії" написаної в 1740 році та перекази стариків.

На час написання "Історія села Київської губернії" в Ширмівці було три церкви, спиртовий завод на "Виру" та гончарня.

В 1954 році під час копання траншеї для силосу, колгоспником Петром Ружицьким було натраплено на гончарну піч в якій було шість випалених горшків, місткістю 2-3 відра.

Сама назва села Ширмівка, очевидно пішла від слова Ширма.

Під час татарської навали в ХХII столітті в с. Свитинцях стояв татарський штаб, а на території де зараз Ширмівка, був розташований передовий загін татар (заслон, ширма). Ці відомості дав пенсіонер Мазур Корній Антонович. Зеленчук Іван Полікарпович – лікар дільничної лікарні двадцятих років. він же секретар партосередку того часу повідомив слідуюче: З давніх розповідей Ширмівка декілька століть назад була панським замком – заслоном від козацької вольниці і кримських татар. Як би в підтвердження цього, в центрі села над напіввисохшою річкою Мика, підвищується кам'яне урочище "Замчисько". Де проживає за місцевою назвою, по вулиці "Варшава" немало трудящих – поляків. Відомостей про боротьбу українського народу проти поляків 1648 року та під час воз”єднання України з Росією не збереглося, але свідчення того, що ця боротьба відбувалась, залишилася до наших днів. Так зараз існує підземний хід довжиною 180 м, який з'єднує замок з бойовими позиціями наших військ (так думають місцеві жителі). Про цей замок 180 м хід згадується в книзі "Історія села Київської губернії".